А.Кримський (1871—1941)

ПЛАН

Вступ

1. Становлення А.Кримського як поета, науковця, громадського діяча

2. Наукові праці та художні доробки А.Кримського, їх значення у мовознавстві та літературі

3. Патріотичні спрямування та інші особливості у творчій та науковій діяльності А.Кримського

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Ім’я Агатангела Кримського – поета, філолога, одного з найвидатніших лінгвістів світу, знавця санскриту, східних і західних мов широко відоме не лише в Україні.

А.Кримський (1871—1941) був не тільки визначним орієнталістом, але й істориком української мови, фольклористом і перекладачем. Фактично навіть філологам мало відомо про його літературну творчість — поезію та прозу.

Саме Кримський став секретарем заснованої гетьманом Павлом Скоропадським Української Академії наук і очолював її історико-філологічний відділ.

Він опрацював «Найголовніші правила українського правопису». Ім’я українського академіка у 1970 році було занесене у перелік видатних діячів світу ЮНЕСКО.

1. Становлення А.Кримського як поета,

науковця, громадського діяча

Він побачив світ 15 січня 1871 року в м. Володимирі-Волинському. Батько був учителем, мати домогосподарювала. Того ж року родина переїж- джає до Звенигородки на Черкащині, містечка, яке назавжди запало в душу Агатангела Юхимовича.

Вже дитиною виявив надзвичайні здібності, п’ятирічним пішов у «городське училище», до самозабуття любив читати («... в Звенигородці я міг читати крадькома, бо батько, шануючи мої очі, попросту одбирав у мене кожну книжку, яку я ладився читати»). Далі, де б не вчився, був першим учнем — і в прогімназії в м. Острозі, і в Другій київській гімназії, і в знаменитій Київській колегії Галагана, де його надихнув на українську ідею Павло Житецький, майбутній видатний вчений-мовознавець. Блискучі знання та нахил до наукового мислення показав у Лазаревському інституті східних мов у Москві і на історично-філологічному факультеті Московського університету.

Після закінчення колегії (1884) А.Кримський добре володів німецькою, французькою, польською, грецькою, італійською і турецькою мовами. В 1892-96 - навчався у Лазаревському інституті східних мов у Москві, а з 1896 - на історико-філологічному факультеті Московського університету.

А.Кримський брав активну участь в українському національному житті кін. 19 ст., вів листування з відомими діячами української культури - О.Огоновським, Б.Грінченком, І.Франком та ін.

У цей період своєї діяльності Кримський вів наукову полеміку з Соболевським, який пропагував гіпотезу М.Погодіна про те, що давні кияни були росіянами, які тільки в період татаро-монгольської навали відійшли на північ. У 1896-98 перебував у науковому відрядженні в Сирії і Лівані. В 1898-1918 А.Кримський викладав арабську, перську, турецьку мови та історію країн мусульманського Сходу в Лазаревському інституті східних мов (з 1900 - професор).

Після встановлення в 1917 української державності А.Кримський вирішив повернутися на батьківщину. У 1918 став професором Київського університету (до 1941, з перервами).

Повернувшись до Києва 1918 р., став одним із фундаторів Всеукраїнської академії наук і її першим неодмінним секретарем. Ця сторінка організатора науки в Україні була надзвичайно драматичною — з огляду на боротьбу ідейно-психологічну з... М.Грушевським.

В червні-листопаді 1918 А.Кримський разом з В.Вернадським, М.Василенком та ін. був одним з організаторів Української Академії Наук, незмінний секретар та голова історико-філологічного відділу (до 1929). Протягом 1921-29 А.Кримський очолював Інститут сходознавства ім. О. Потебні в Києві.

В травні 1928 після чергового переобрання А.Кримського секретарем УАН більшовицький уряд не затвердив його на цю посаду, а незабаром були ліквідовані і всі установи, які очолював вчений.

В 1930-і рр. А.Кримський був практично усунений від науково-викладацької роботи в академічних установах України. 20.7.1941 А.Кримського було заарештовано співробітниками НКВС, звинувачено в антирадянській націоналістичній діяльності і ув'язнено в одній із тюрем НКВС в Кустанаї (тепер Казахстан). Помер (за ін. дан., був закатований) 25.1.1942.

2. Наукові праці та художні доробки А.Кримського,

їх значення у мовознавстві та літературі

А.Кримський - автор численних праць з історії та культури арабських країн, Ірану, Туреччини та ін., семітології, історії, ісламу ("Історія мусульманства", 1904-12 "Історія арабів і арабської літератури", 1911-12 "Історія Персії та її письменства", 1923 "Історія Туреччини та її письменства", 4 тт., 1924-27).

Окремі історико-літературні монографії А.Кримського присвячені "Хамасі" Абу Таммана, Абану Ліхікі, Хафізу, П. Алеппському.

Велику увагу приділяв дослідженню історії української мови і літератури, фольклору, етнографії. А.Кримський - автор праць: "Українська граматика" (2 тт., 1907-08), "Нариси з історії української мови" (1922, у співавторстві з О. Шахматовим), редактор першого тому "Академічного словника" (1924). Як письменник А.Кримський відомий поетичними творами на східні теми, що увійшли до збірки "Пальмове гілля" (З тт., 1901, 1908, 1922), оповіданнями (зб. "Повістки й ескізи з українського життя", 1895 і "Бейрутські оповідання" 1906 та романом - "Андрій Лагоський" (1905, повністю опублікований в 1972). А.Кримський належать численні художні переклади Антари, Омара Хайяма, Сааді Хафіза, Міхрі-Хітум, Фірдоусі та багатьох ін., у т.ч. західноєвропейських поетів.

Особливою

...